Щодо реалізації права на здійснення підприємницької діяльності

 

 Частиною першою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" чітко визначено перелік підстав, за яких може проводитись державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а саме:

- прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

- смерть фізичної особи - підприємця;

- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

- постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

- постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно зі статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року N 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У тих випадках, коли суб'єкти цивільних правовідносин через різні обставини не можуть здійснити необхідні юридичні дії особисто, більш повному здійсненню прав та обов'язків цих суб'єктів сприяє інститут представництва, особливості здійснення якого регулюються Главою 17 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (стаття 237 ЦКУ). Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. У частині третій статті 244 ЦКУ дано визначення, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність особи, яка утримується в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (абзац третій частини третьої статті 245 ЦКУ).

Водночас слід зазначити, що частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - ККУ) встановлено санкцію за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, частиною третьою статті 357 ККУ - за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом, частиною другою статті 358 ККУ - складання чи видача працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, які складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, а також виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, частиною третьою статті 358 ККУ - використання завідомо підробленого документа. Злочин, передбачений частиною четвертою статті 190 ККУ, є злочином проти власності, частиною другою статті 357 та частинами другою і третьою статті 358 - злочинами проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Статтею 55 ККУ передбачено такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Воно може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього ККУ за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Враховуючи вищезазначене, фізична особа, яку засуджено та для якої встановлено покарання у вигляді позбавлення волі, може реалізувати право на здійснення підприємницької діяльності у разі, якщо не встановлено відповідних обмежень Кримінально-виконавчим кодексом, законами України та вироком суду.

Лист від 05.05.2010 р. N 5580

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва

По матеріалах «НОРМАТИВ PRO»

 




 

 

 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали