Щодо реалізації законодавства у сфері житлово-комунального господарства

 

 1. Вимоги Закону України (ЗУ) "Про захист прав споживачів" поширюються на сферу відносин щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг. Виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг зобов'язані враховувати вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" з огляду на нижчевикладене.

ЗУ "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Одночасно ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Згідно зі ст. 3 цього Закону предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг; суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" є спеціальним актом щодо ЗУ "Про захист прав споживачів" та встановлює особливості регулювання відносин з надання та споживання послуг саме у сфері житлово-комунального господарства. З цього випливає, що:

при наданні та споживанні житлово-комунальних послуг має одночасно забезпечуватися виконання як ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", так і ЗУ "Про захист прав споживачів";

при конкуренції норм (їх розбіжності) ЗУ "Про захист прав споживачів" та ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" повинен застосовуватися ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" як такий, що має вищу юридичну силу;

якщо питання не врегульовано ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", слід звертатися до ЗУ "Про захист прав споживачів" та/або інших нормативно-правових актів.

2. Відповідно до ч. 8 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів" виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Це може бути акт виконаних робіт.

3. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Аналогічне положення міститься в пп. 2 п. 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529.

Таким чином, споживач у будь-який час має право звернутися до виконавця послуг щодо одержання інформації про відповідні послуги. Цьому праву споживача кореспондується безумовний обов'язок виконавця таку інформацію надати.

4. Законодавством не передбачено необхідності щомісячно складати акт приймання-передачі наданих послуг.

5. Ви маєте право надавати свої пропозиції щодо внесення до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій додаткових умов порівняно з умовами типового договору з огляду на таке.

Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529.

При цьому згідно з абз. 3, 5 п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого цією ж постановою, за результатами громадських слухань перелік послуг за кожним будинком може бути зменшено виконавцем порівняно з типовим переліком за умови одержання у строк до 30 днів з дати проведення громадських слухань оформленого письмово в установленому законодавством порядку рішення власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) про забезпечення надання послуг, запропонований виконавцем перелік яких зменшено; з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком.

Одночасно відповідно до пп. 8 п. 10 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529, споживач має право на внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Ці відносини є цивільно-правовими.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Одночасно у ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, ви не зобов'язані бути учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якщо не маєте на це бажання, а відповідно і не зобов'язані укладати договір на отримання житлово-комунальних послуг; у разі надходження пропозиції укласти такий договір маєте право відмовитися від його укладення.

7. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Тому у разі незгоди з певними умовами вже укладеного договору ви маєте право звернутися до суду з приводу визнання його недійсним.

8. Згідно з п. 20 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до дати, вказаної в самому договорі; у разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, надавач послуг має право нараховувати споживачеві оплату за надані послуги за час до моменту укладення договору, лише якщо договором встановлено, що його умови застосовуються до відносин, які виникли між надавачем послуг та споживачем до його укладення. Якщо між вами та надавачем послуг такої згоди не досягнуто, нарахування вам оплати за послуги не відповідає вимогам законодавства.

9. Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Згідно з ч. 5 ст. 32 цього Закону у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. Згідно з п. 2 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.

Отже, надавач послуг, у разі зміни тарифу на відповідні житлово-комунальні послуги, зобов'язаний надати споживачеві рішення органу місцевого самоврядування, яким такий тариф встановлено; це рішення є невід'ємною частиною договору про надання житлово-комунальних послуг.

Разом із вищевикладеним інформуємо, що постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" визнано такою, що втратила чинність.

Лист від 31.07.2009 р. N 12/20-8-1161

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України

По матеріалах «НОРМАТИВ PRO»

 




 

 

 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали