ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.04.2011 р. N 8248/6/16-1515-26

ДПАУ розглянула запит авіакомпанії щодо оподаткування і повідомляє.

Відповідно до п. 201.1 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. "а" п. 201.11 ст. 201 Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є, зокрема, транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами. При цьому вищевказаною нормою не встановлено обмежень у використанні транспортного квитка як замінника податкової накладної залежно від цивільно-правової угоди (договір послуг, агентський тощо) чи категорії отримувача (безпосередній замовник чи посередник або агент). На підставі зазначеного авіакомпанія має право не видавати переліченим категоріям осіб за вказаними операціями податкові накладні.

Оформлення електронних перевізних документів, що застосовуються для оформлення авіаційного перевезення, здійснюється відповідно до ст. 60 Повітряного кодексу України, Конвенції щодо уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавської конвенції), наказу Державіадміністрації Мінтранспорту України від 20.01.2009 р. N 37), стандартів та рекомендацій, викладених у резолюціях Міжнародної авіаційної транспортної асоціації (IATA), яка ініціювала вилучення з 01.06.2008 р. паперових квитків з продажу через мережу агенцій, акредитованих у IATA. У разі невпровадження технології електронних квитків у вказаний термін авіакомпанії - члени IATA втрачають право продажу квитків через агентську мережу.

Згідно із ст. 5 Закону України від 22.05.2003 р. N 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути переданий, збережений і перетворений у візуальну форму.

Відповідно до ст. 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Статтею 8 Закону встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Згідно із ст. 13 Закону суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях. Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері. У разі неможливості зберігання електронних документів на електронних носіях, електронні документи повинні зберігатися у вигляді копії документа на папері (у разі відсутності оригіналу цього документа на папері).

Відповідно до ст. 9 Закону електронний документообіг (обіг електронних документів) включає в себе сукупність процесів, зокрема одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів. Статтею 3 Закону встановлено, що відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються, у тому числі Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи". Згідно із ст. 1 Закону до суб'єктів електронного документообігу віднесено також адресатів та посередників, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

Виходячи з викладеного, підставою для відображення податкового кредиту з ПДВ платниками цього податку (безпосередніми замовниками або посередниками чи агентами) є електронний авіаквиток,що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, за умови нарахування за такими квитками податкових зобов'язань. При цьому відповідно до Закону як авіакомпанія, так і вказані особи з метою доступу до неї у встановленому порядку суб'єктами електронного документообігу та контролюючими органами (з метою здійснення контрольно-перевірочної роботи) зобов'язані забезпечити зберігання електронних авіаквитків пасажирів протягом терміну, визначеного законодавством про архівну справу та Кодексом.

 

Заступник голови комісії
з проведення реорганізації ДПАУ,
заступник Голови ДПАУ

О. Любченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали