ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ

ЛИСТ

від 22.11.2011 р. N 11144/10/31-606

Про розгляд листа

Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання завдання Державної податкової служби України від ...... N ...... розглянула ваші листи від ...... N ...... та N ...... і в межах своїх повноважень повідомляє.

До листа N ......

Відповідно до Закону України від 15.03.2001 N 2299 "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (із змінами та доповненнями, далі - Закон N 2299) компанія з управління активами - це господарське товариство, юридична особа, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку.

Статтею 22 Закону N 2299 встановлено, що активи пайового інвестиційного фонду перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону N 2299 на компанію з управління активами накладаються обмеження щодо здійснення визначених Законом операцій з активами та цінними паперами ІСІ, якому така КУА надає послуги з управління активами.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", пункту 8 розділу XI Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 02.07.2002 року N 196, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2002 року за N 600/6888, затвердила Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування (далі - Положення).

Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення визначений склад витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок активів ІСІ.

За рахунок активів ІСІ відшкодовуються також суми, що були сплачені компанією з управління активами (для відкритих та інтервальних ІСІ) за рахунок власних коштів як ціна викупу цінних паперів ІСІ при недостатності коштів, що становлять активи ІСІ (пп. 1.2).

Підпунктом 1.3 пункту 1 Положення установлено, що інші витрати, не передбачені пунктом 1.1 цього Положенню, а також витрати, що перевищують розмір, установлений пунктом 2.10 цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.

Щодо оподаткування прибутку компаній з управління активами в умовах дії Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями, далі - Закон), то оскільки нормами Закону не було визначено будь-яких особливостей при оподаткуванні компаній з управління активами (далі - КУА), тому при оподаткуванні прибутку КУА діяли загальні норми даного Закону.

Зокрема, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Згідно із п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1).

Підпунктом 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону встановлено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, в тому числі шляхом придбання облігацій.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) класифікуються як продаж результатів робіт(послуг). При цьому безоплатно наданими роботами та послугами є роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості (пункт 1.23 статті 1 Закону).

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону до складу валового доходу платника податку включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Оскільки Законом не надано визначення терміна "дохід", то, враховуючи положення п. 1.43 ст. 1 Закону, застосовувалось визначення терміна, наданого п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. N 290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.99 р. за N 860/4153.

Так, відповідно до цього пункту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, при безоплатній передачі робіт, послуг відсутня грошова або інша компенсація вартості таких робіт, послуг та у особи-надавача не виникає дохід, оскільки відсутні критерії його визнання.

Враховуючи вищезазначене, якщо КУА здійснювало до 01.04.2011 р. певні послуги/роботи для ІСІ, які згідно із пунктом 1.3 Положення повинні здійснюватись за власний рахунок, і при цьому витрати за такими послугами/роботами не компенсувались замовником таких робіт (послуг), тобто послуги/роботи надавалось безоплатно, то відповідно здійснені витрати не підлягали включенню до складу валових витрат КУА, оскільки розглядались як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю платника.

З 1 квітня 2011 року відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу (далі - Кодекс) втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року) і набув чинності розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Підпунктом 153.13.10 п. 153.13 ст. 153 Кодексу установлено, що положення пункту 153.13 "Особливості оподаткування діяльності, що здійснюється за договорами управління майном" не поширюються на операції з управління активами інститутів спільного інвестування фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Оскільки норми Кодексу не визначають будь-яких особливостей при оподаткуванні прибутку КУА, тому при оподаткуванні прибутку КУА діють загальні норми даного Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Кодексу установлено, з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозиту (вкладу), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, погашенням (викупом) боргових цінних паперів, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, основної суми депозиту (вкладу), або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

За нормамиабзацу "б" пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, є безоплатно наданими роботами, послугами.

Оскільки операції з безоплатної надання робіт, послуг є продажем, то згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ повинні включатися до складу доходу платника податку.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи вищезазначене, якщо КУА здійснює з 01.04.2011 р. певні послуги/роботи для ІСІ, які згідно із пунктом 1.3 Положення повинні здійснюватись за власний рахунок, і при цьому витрати за такими послугами/роботами не компенсуються замовником робіт (послуг), то такі роботи/послуги є безоплатно наданими.

При безоплатній передачі виконаних робіт, наданих послуг у КУА виникає дохід по звичайній ціні, а отже собівартість таких товарів враховується у складі витрат при визначенні об'єкта оподаткування.

Аналогічне роз'яснення з питання щодо права платника податку в податковому обліку при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) врахувати у складі витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг) розміщено на WEB-сайті ДПА України (www.sta.gov.ua) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент".

До листа N ......

Статтею 39 Закону України від 19.09.91 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Крім того, вищезазначеною нормою встановлено, що акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані зі змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом.

Підпунктом 136.1.13 п. 136.1 ст. 136 Кодексу встановлено, що до складу доходу не включаються кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи - емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв.

Якщо акціонерне товариство за власний рахунок відшкодовує акціонерам збитки, пов'язані зі змінами статутного фонду, тобто частково повертає акціонерам їх внески до статутного фонду, то витрат у цього товариства не виникає.

У разі відмови акціонерів від відшкодування збитків, пов'язаних зі змінами статутного фонду, у акціонерного товариства виникає дохід на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Кодексу як інші доходи.

Підтвердженням виникнення доходу у платника податків може бути або письмова відмова акціонерів від відшкодування збитків або закінчення терміну позовної давності.

 

Заступник голови комісії
з проведення реорганізації
ДПА у м. Києві,
заступник голови ДПА у м. Києві

О. В. Онищенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали