ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ

від 30.06.2011 р. N 10594/10/15-107

ДПА в Сумській області за дорученням ДПАУ розглянула звернення та повідомляє таке.

1. Щодо питання, викладеного в п. 1, повідомляємо, що при придбанні товарів, робіт, (послуг), вартість яких визначається в іноземній валюті, при визначенні валових витрат слід керуватися наступними положеннями (у період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток)).

Відповідно до пп. 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду в зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються в сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями п. п. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку в зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

При здійсненні операцій із нерезидентами датою збільшення валових витрат платника податку відповідно до пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Тобто витрати, понесені платником у зв'язку із придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти та декларуються в день оприбуткування таких товарів або послуг.

2. Щодо питання, викладеного в п. 2, то понесення витрат в іноземній валюті можливо для підприємства при імпортних контрактах щодо товарів, робіт, послуг, які укладені між виконавцем-нерезидентом. При цьому включення їх до складу витрат звітного періоду регулюють одразу дві норми ПКУ. Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ датою визнання таких витрат та включення їх до складу витрат є дата того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, до складу собівартості яких увійшли зазначені вище витрати. А пп. 153.1.2 ст. 153 ПКУ визначає, за курсом НБУ на яку дату відбудеться перерахунок понесених витрат в іноземній валюті в національну, тобто:

1) у разі 100-відсоткової попередньої оплати постачальнику-нерезиденту - витрати визнаються за датою визнання доходів, але за курсом НБУ на дату перерахування передоплати;

2) у разі часткової попередньої оплати - витрати визнаються в частині оплаченої вартості - за курсом НБУ на дату оплати, у неоплаченій частині - за курсом НБУ на дату здійснення операції.

3. Щодо питання, викладеного в п. 3, то витрати, пов'язані з рекламними заходами, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п. 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку. Такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі (нелімітовані витрати) та до витрат із відповідним обмеженням (лімітовані витрати). Нелімітовані витрати - це витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг із рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства в розмірі, що не перевищує 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Враховуючи вищезазначене, до складу валових витрат платника податку на підставі пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Законуможуть бути віднесені лише витрати, пов'язані із проведенням господарської діяльності й підтверджені відповідними первинними документами та залежно від їх складу: у повному обсязі (як нелімітовані витрати) чи з відповідним обмеженням (як лімітовані витрати).

4. Щодо питання, викладеного в п. 4, то в умовах дії ПКУ, та як це передбачено пп. 139.1.1 ст. 139 ПКУ, до складу витрат не включаються витрати, не пов'язані із провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 ПКУ, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 ст. 140 ПКУ).

Витрати на рекламу (пп. 140.1.5 ст. 140 ПКУ) відносяться до витрат подвійного призначення. Безперечне право на включення таких витрат до оподатковуваних мають ті платники податку, які доводять документально приналежність даних витрат до власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" із метою оподаткування наведено в пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, відповідно до якого господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі пп. 138.10.3 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат підприємства включаються витрати на збут. Згідно із цим підпунктом витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, а саме витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.96 р. N 270/96-ВР "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Отже, безоплатне розповсюдження зразків товарів (робіт, послуг), що має цільовий характер (згідно з попередньо розробленою рекламною стратегією), що супроводжується вищезазначеною інформацією, відповідає визначенню реклами.

Тож якщо нараховані або сплачені платником податку суми на користь надавача рекламних послуг відповідають видам діяльності, що рекламується, фактично здійснюваним у звітному або наступних періодах або діяльності, яка зазначена в статутних документах платника, такі суми витрат підлягають включенню до витрат із метою оподаткування в повному обсязі відповідно до підтверджуючих первинних документів.

5. Щодо питання, викладеного в п. 5, про нарахування та сплату ПДВ по придбаних представництвом товарах без їх фактичного ввезення на митну територію України повідомляє таке.

Згідно зі ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 186 ПКУ визначено місце постачання товарів, а саме місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем або третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Оскільки місце постачання товарів, придбаних представництвом, за межами митної території України, то зазначені операції не є об'єктом оподаткування.

Щодо отриманих послуг від нерезидента, то визначення місця постачання їх здійснюється згідно з вимогами п. п. 186.2 - 186.4 ст. 186 ПКУ.

6. Щодо питання, викладеного в п. 6, то відповідно до пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені у пп. 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законами України.

Також відповідно до вимог пп. 5.2.5 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених п. п. 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті.

В умовах дії ПКУ відповідно до абзацу третього пп. "в" пп. 138.10.4 п. 138.10 Кодексу до складу інших витрат включаються суми нарахованих податків та зборів, установлених ПКУ, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, віднесення на валові витрати витрат зі сплати представництвом платежів до фондів соціального страхування Республіки Білорусь та витрат зі сплати представництвом податків та зборів, передбачених законодавством Республіки Білорусь, як нормами Закону про прибуток, так і нормами ПКУ не передбачено.

 

Заступник Голови

В. Мінченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали