ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 15 березня 2010 року

Щодо визнання нечинним рішення про надання дозволів фізичним особам на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Цуркана М. І., суддів: Васильченко Н. В., Леонтович С. Я., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретар Шпикуляк В. Г., здійснивши розгляд у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим до Сімеїзької селищної ради, треті особи: Особа_1, Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5, Особа_6, Особа_7, про визнання рішення нечинним, що переглядається за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р., встановила:

У вересні 2009 р. заступник прокурора Автономної Республіки (АР) Крим звернувся до суду з позовом до Сімеїзької селищної ради (далі - Рада) про визнання нечинним рішення.

Зазначав, що оскаржуваним рішенням від 16.04.2009 р. N 18 надано дозволи фізичним особам на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок на землях Ради. 21.07.2009 р. прокурором АР Крим винесено протест на це рішення.

Посилаючись на те, що дозволи на розробку проектів землеустрою, які містяться в оскаржуваному рішенні, є передчасними, оскільки надані за відсутності необхідних попередніх погоджень, передбачених Земельним кодексом України, а також те, що протест на це рішення необгрунтовано залишено без задоволення, просили визнати його нечинним.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представника третьої сторони, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що рішенням Ради від 16.04.2009 р. N 18 надано дозволи фізичним особам на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок на землях Сімеїзької селищної ради.

21.07.2009 р. прокурором АР Крим винесено протест на це рішення. Рішенням Ради від 07.08.2009 р. N 58 протест прокурора залишено без задоволення.

Відмовивши в задоволенні позову, суд 1-ої інстанції та апеляційний суд, погодившись з таким висновком, виходили з того, що незважаючи на встановлені порушення відповідачем положень законодавства при винесенні оскаржуваного рішення, позов задоволенню не підлягає, оскільки прокурором пропущено спеціальний строк на звернення до суду з цим позовом, встановлений Законом України "Про прокуратуру".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до положень частин 1 - 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (в редакції на час звернення з цим позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заява до суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

З аналізу наведеної норми випливає, що у цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.

Як убачається з матеріалів справи, цей адміністративний позов подано прокурором як позивачем без значення особи, в інтересах якої він діє. При цьому з моменту винесення рішення Ради про відхилення протесту до дня звернення до суду пройшло 45 днів.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про те, що факт звернення прокурора з цим позовом як позивача свідчить про розповсюдження на відповідні процесуальні правовідносини положень вищенаведеної ст. 21 Закону України "Про прокуратуру". Це означає, що обґрунтованим є висновок судів про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову відповідно до ст. 100 КАС України.

Так, за правилами вищевказаної норми пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не є переконливими, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати ці рішення такими, що винесені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

За правилами ч. 2 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди 1-ої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали