ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 березня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Прокопенка О. Б., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У липні 2008 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 серпня 2008 року, просило зобов'язати відділення Фонду включити до актів щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на суму 50815 грн. 89 коп. (з березня по червень 2008 року включно).

На обґрунтування позову управління ПФУ послалося на те, що відділення Фонду, не виконуючи вимоги Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), відмовилося включати до актів звірки суму виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з березня по червень 2008 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 20 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги задовольнив повністю: зобов'язав відділення Фонду включити до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким визначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, кошти на суму 50815 грн. 89 коп. (з березня по липень 2008 року включно).

Вищий адміністративний суд України постановою від 24 червня 2010 року зазначені судові рішення скасував та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2010 року і залишити без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року. На обґрунтування заяви додано постанову Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування норм права.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у доданій до заяви про перегляд постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 24 Закону N 1105-XIV, якою було залишено в силі постанову суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог про зобов'язання фонду соціального страхування прийняти до заліку суму (включити до актів суму).

Перевіривши наведені у заяві управління ПФУ доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що вимога позивача про спонукання відповідача прийняти до заліку виплачені суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та включення до щомісячних актів звірок суми пенсії по інвалідності не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку. У разі незгоди підписати акти з боку відділення Фонду, в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення коштів, а не пред'явлення вимог про спонукання до підписання актів звірки, оскільки такий предмет позову не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку.

Як убачається з постанови, на яку посилається управління ПФУ, обґрунтовуючи заяву, Верховний Суд України переглядав справу не у касаційному порядку, а за винятковими обставинами. Скаргу позивача було задоволено частково, де ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2007 року та Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року скасовано і залишено в силі постанову господарського суду Львівської області від 23 грудня 2005 року. Зазначений суд дійшов висновку, що фонд соціального страхування від нещасних випадків має відшкодувати витрати в разі виплати пенсій органами ПФУ. Крім того, у справі, що надається для порівняння, управління ПФУ зверталося до суду з позовом не тільки про спонукання до вчинення дій, а і про відшкодування суми боргу Фондом.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС, одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах.

Аналіз судових рішень, на які посилається управління ПФУ, обґрунтовуючи заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. Б. Прокопенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

Л. Ф. Глос

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

І. С. Берднік

 

Т. В. Гошовська

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. Т. Кузьменко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

П. П. Пилипчук

 

Б. М. Пошва

 

Я. М. Романюк

 

О. О. Терлецький

 

В. Ф. Школяров





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали