Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Справа "Богатова проти України"

РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Богатова проти України"

(Заява N 5231/04)

7 жовтня 2010 року

Стислий виклад.

У липні 2003 року заявниця звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська (далі - суд) з позовом до низки державних органів, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська щодо стягнення заборгованості з виплати їй пенсії та відшкодування моральної шкоди.

Заявниця стверджувала, що розмір її пенсії, нарахованої на підставі відповідного закону, не відповідає вимозі Конституції України щодо забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно, заявниця, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, стверджувала, що до її справи повинні бути застосовані саме норми Конституції як норми прямої дії.

26 грудня 2003 року суд відмовив у задоволенні позову заявниці, зазначивши, що розмір пенсії заявниці визначений у відповідності до вимог пенсійного законодавства. Апеляційний суд Дніпропетровської області та Верховний Суд України залишили рішення суду без змін. Національні суди не розглядали та не коментували у своїх рішеннях посилання заявниці на Конституцію та обгрунтування неконституційності застосованого в її справі пенсійного законодавства.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилася за ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на результат провадження у її справі; п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції - на те, що національні суди не розглянули її головні аргументи щодо неконституційності застосованого до її справи законодавства.

Дослідивши обставини справи, Європейський суд дійшов висновку, що національні суди не вчинили жодної спроби розглянути позов заявниці з точки зору конституційності законодавства, що було застосовано при нарахуванні її пенсії, попри те, що заявниця в кожній судовій інстанції наголошувала на цьому питанні. Європейський суд зазначив, що національні суди, маючи за національним законодавством, у разі наявності спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, повноваження ініціювати відкриття конституційного провадження, цілком ігноруючи вказаний аргумент заявниці - без надання у рішеннях обгрунтування для його відхилення, - хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали своїх зобов'язань за п. 1 ст. 6 Конвенції.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО:

"1. Оголошує скаргу за п. 1 ст. 6 Конвенції прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції;

3. Постановляє,

a) що протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявниці наступні суми:

i) 1200 (одну тисячу двісті) євро відшкодування моральної шкоди, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми; 

ii) 9 (дев'ять) євро компенсації судових витрат, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми; 


(b) що зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(c) що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції".

 




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали