РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ

Справа "Хажевський проти України"

(Заява N 28297/08)

19 квітня 2012 року

Стислий виклад.

У січні 2000 року заявник подав до Ленінського районного суду м. Кіровограда (далі - суд першої інстанції) позов до своїх колишніх роботодавців, двох шахтовидобувних підприємств, про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.

Після двох направлень справи до суду першої інстанції на новий розгляд 6 березня 2009 року Верховний Суд України ухвалив остаточне рішення у справі. На початку квітня 2009 року заявник був повідомлений про це рішення. Таким чином, загальна тривалість провадження становила близько 9 років у судах трьох інстанцій.

У жовтні 2006 року заявник подав до суду першої інстанції інший позов до садового товариства.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на надмірну тривалість першого провадження та за ст. 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту стосовно скарги на надмірну тривалість провадження. Заявник скаржився також за іншими положеннями Конвенції.

З огляду на обставини справи та враховуючи важливість предмету спору для заявника Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням національними державними органами розгляду справи упродовж розумного строку. Європейський суд встановив також порушення ст. 13 Конвенції з огляду на відсутність в українському законодавстві засобу юридичного захисту щодо скарг на тривалість провадження.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції стосовно тривалості провадження та відсутності ефективного засобу юридичного захисту щодо цієї скарги прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

3. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції;

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач має сплатити заявнику 3400 (три тисячі чотириста) євро відшкодування моральної шкоди, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на цю суму; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу,

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.".




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали