РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ

Справа "Смолик проти України"

(Заява N 11778/05)

19 січня 2012 року

Стислий виклад.

О 17.00 год. 12 травня 2004 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні злочину. При цьому, співробітниками міліції не було складено протокол про затримання заявника та не було роз'яснено йому процесуальних прав.

13 травня 2004 року заявнику було надано захисника та роз'яснено його процесуальні права. О 17.10 год. того ж дня слідчим прокуратури було складено протокол про затримання заявника.

16 травня 2004 року судом щодо заявника було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

26 листопада 2004 року апеляційний суд Миколаївської області визнав заявника винним у вчиненні злочину та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на незаконність його тримання під вартою на початковому етапі провадження, оскільки воно не було проведено з дотриманням необхідних гарантій щодо документальної фіксації затримання та прав підозрюваного; ст. 6 - на порушення його права на справедливий суд, оскільки з 12 до 13 травня 2004 року його було допитано без роз'яснення та забезпечення йому права на захист. Заявник також стверджував про інші порушенняКонвенції.

Скаргу заявника за ст. 6 Конвенції Європейський суд визнав неприйнятною в зв'язку з тим, що відсутність захисника до першого допиту заявника в якості підозрюваного 13 травня 2004 року не вплинула на справедливість провадження щодо нього.

Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у зв'язку з тим, що тримання заявника під вартою на початковому етапі провадження було незаконним, оскільки, по-перше, до 13 травня 2004 року заявнику не було роз'яснено його процесуальні права; по-друге, в період з 17.00 год. 12 травня 2004 року до 17.10 год. 13 травня 2004 року тримання заявника під вартою не було документально фіксоване, що призвело до того, що він тримався під вартою без судового рішення більше ніж встановлені національним законодавством 72 години.

Розглянувши справу, Європейський суд:

"1. Оголошує одноголосно скаргу за підпунктом "c" пункту 1 статті 5 Конвенції прийнятною;

2. Оголошує більшістю голосів скаргу за статтею 6 Конвенції щодо відсутності доступу до захисника на початковому етапі провадження неприйнятною;

3. Оголошує одноголосно решту скарг у заяві - неприйнятними;

4. Постановляє одноголосно, що мало місце порушення підпункту "c" пункту 1 статті 5 Конвенції;

5. Постановляє одноголосно, що

(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 6000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, які можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

6. Відхиляє одноголосно решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.".




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали