РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Устянцев проти України"

(Заява N 3299/05)

12 січня 2012 року

Стислий виклад.

У вересні 2001 року щодо заявника було порушено кримінальні справи за підозрою у вчиненні ним злочинів. Під час провадження у цих справах заявник протягом певних періодів тримався під вартою в різних установах, зокрема з 2 жовтня 2003 року до 10 листопада 2005 року він тримався в Одеському слідчому ізоляторі N 21 (далі - СІЗО).

Заявник стверджував, що умови тримання його під вартою в цій установі були неналежними, зокрема через переповненість камер та їх цілодобове освітлення.

Крім того, заявник стверджував, що державні органи, зокрема адміністрація СІЗО та Ленінський районний суд м. Одеси, відмовляли йому в наданні копій документів, які він мав намір направити до Європейського суду

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): ст. 3 - щодо умов тримання його під вартою; п. 3 ст. 5 - щодо надмірної тривалості тримання його під вартою; ст. 34 - щодо неможливості отримання копій документів, необхідних для обґрунтування його заяви до Європейського суду, та нерозгляду державними органами його відповідних скарг і клопотань. Заявник також стверджував про інші порушення Конвенції.

З огляду на ненадання державою-відповідачем інформації щодо кількості осіб, які тримались у камерах разом із заявником, та недоведення того, що режим освітлення в камерах був адекватним, Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з неналежними умовами тримання заявника під вартою в СІЗО з 2 жовтня 2003 року до 10 листопада 2005 року.

Європейський суд констатував відсутність порушення статті 34 Конвенції з огляду на те, що у своїх клопотаннях про надання копій документів із матеріалів його кримінальної справи заявник не вказував про те, що вони були необхідні йому для обґрунтування його заяви до Європейського суду. Крім того, як вбачається з обставин справи, заявник не мав перешкод щодо отримання копій необхідних медичних документів, а копії необхідних судових рішень він повинен був мати, оскільки оскаржував їх до судів вищих інстанцій.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД

"1. Оголошує одноголосно скаргу за статтею 3 Конвенції щодо умов тримання заявника під вартою у СІЗО в період з 2 жовтня 2003 року до 10 листопада 2005 року прийнятною;

2. Оголошує більшістю голосів скаргу за пунктом 3 статті 5 Конвенції неприйнятною;

3. Оголошує одноголосно решту скарг у заяві неприйнятними;

4. Постановляє одноголосно, що мало місце порушення статті 3 Конвенції;

5. Постановляє одноголосно, що Україна дотрималась своїх зобов'язань за статтею 34 Конвенції;

6. Постановляє одноголосно, що

(a) упродовж трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 6000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, що нараховуються на цю суму; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

7. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції."




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали