Українці жодного разу не скористалися можливостями Конвенції про контакт з дітьми

 

3 квітня 2012 года

Протягом 5 років чинності для України міжнародної Конвенції про контакт з дітьми громадяни України жодного разу не використали можливості, які надає цей правовий документ для реалізації права на контакт.

Про це повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович з нагоди 5 річниці набуття чинності для України указаної Конвенції (Конвенція набула чинності для України 1 квітня 2007 року).

За словами Міністра юстиції, Положення Конвенції дозволяють вирішувати комплекс питань пов’язаних з реалізацією права на контакт. Фактично, врегульовуються питання здійснення права дитини на спілкування з одним із батьків, який проживає окремо, з іншими родичами (дідом, бабою, повнолітніми братами і сестрами).

Крім того, за словами Міністра юстиції, важливість Конвенції полягає в тому, що вона є юридичною підставою для забезпечення визнання та виконання іноземних рішень про контакт, ухвалених в інших Договірних Державах. Якщо дитину не повернуто після закінчення періоду транскордонного контакту, то компетентні органи забезпечують негайне повернення дитини, застосовуючи, де це є можливим, відповідні положення міжнародних документів, внутрішнього законодавства та, де це є доцільним, запобіжні заходи й гарантії.

Проте, повідомив Міністр юстиції, через те, що Конвенція поки не набула широкого розповсюдження, запитів на підставі Конвенції до Мін‘юсту не надходило ані він громадян України, ані від компетентних органів країн – сторін Конвенції.

Олександр Лавринович нагадав, що на сьогодні державами-учасницями Конвенції є Албанія, Хорватія, Чеська Республіка, Румунія, Сан-Марино та Туреччина.

Як відомо, в Україні Центральним органом для виконання функцій, передбачених цією Конвенцією, визначено Міністерство юстиції.

Довідково. 20 вересня 2006 року Верховна Рада України прийняла закон України «Про ратифікацію Конвенції про контакт з дітьми». Конвенція набула чинності для України 1 квітня 2007 року

У зазначеній Конвенції вживається термін „контакт” замість „доступ до дитини”. Вжиття терміну „контакт” відповідає сучасним концепціям, які склалися у світі, і стосуються „батьківської відповідальності”.

Під контактом розуміється перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з батьками, а також іншими особами, що мають сімейні зв’язки з дитиною і з якою вона зазвичай не проживає, чи зустріч з зазначеними особами, будь-яке спілкування або надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу.

Конвенція про контакт з дітьми визначає запобіжні заходи та гарантії, що повинні вживатися стосовно контакту. Відповідно до положень Конвенції кожна Договірна Держава передбачає запобіжні заходи та гарантії для забезпечення виконання рішення та для забезпечення повернення дитини чи запобігання її неналежному переміщенню й сприяє їх використанню.

Запобіжні заходи й гарантії для забезпечення виконання рішення про контакт можуть, зокрема, включати: спостереження за контактом; зобов’язання особи сплатити витрати, пов’язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у відповідних випадках, будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину; сплату застави особою, з якою дитина зазвичай проживає, для забезпечення того, щоб особі, яка добивається контакту, не перешкоджали в такому контакті; накладення штрафу на особу, з якою зазвичай проживає дитина, у разі відмови виконати рішення про контакт.

Запобіжні заходи й гарантії для забезпечення повернення дитини чи запобігання неналежному переміщенню можуть, зокрема, включати: передачу паспортів або документів, що посвідчують особу; фінансові гарантії; майнову відповідальність; взяття зобов’язань або поручительство перед судом; зобов’язання особи, яка має контакт з дитиною, регулярно з’являтися особисто разом з дитиною до компетентного органу у місці, де буде здійснюватися контакт; визначення умов стосовно місця, де повинен відбутися контакт і, якщо це є доцільним, реєстрації в будь-якій інформаційній системі заборони, що запобігає від’їзду дитини з держави, де повинен відбутися контакт, тощо.

На сьогодні деякі з таких запобіжних заходів і гарантій передбачені положеннями ст.153, ч.3,4 статті 157, ч.ч.1,2 ст.159 Сімейного кодексу України. Зокрема, той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Якщо способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначає суд, він може обумовити періодичність чи систематичність побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а в окремих випадках, присутністю іншої особи.

Крім того, у 2009 році Міністерством юстиції на виконання Конвенції про контакт з дітьми ініційовано внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства», який доповнено статтею 16-1.

Відповідно до зазначеної статті заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт визначаються судом у кожному конкретному випадку.

Такими заходами і гарантіями є:

- зобов'язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов'язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт, з'являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та піклування з періодичністю, визначеною судом;

- заборона зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт;

- реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави;

- інші заходи, передбачені законом.

 

Джерело: Прес-реліз Мінюст України




 

 

 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали