АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, місцевими судами міста Києва у 2010 році

Відповідно до завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ апеляційним судом міста Києва проведено узагальнення практики розгляду місцевими судами міста Києва кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, у 2010 році.

На вивченні апеляційного суду м. Києва перебувала 131 кримінальна справа.

1. Згідно із статистичними даними у 2010 р. в провадженні місцевих судів м. Києва всього перебувало 10046 кримінальних справ, з них 263 кримінальних справи про злочини, вчинені неповнолітніми. У 2009 р. в провадженні місцевих судів перебувало всього 8842 кримінальних справи, в тому числі 328 кримінальних справ даної категорії.

Відсоток кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, щодо загальної кількості справ, які перебували у провадженні місцевих судів у 2010 та 2009 роках, становить відповідно 2,62 % та 3,12 %.

Враховуючи, що загальна кількість кримінальних справ, що перебували в провадженні місцевих судів, у 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшилася на 11,99 % (10046 проти 8842), слід зазначити, що кількість справ про злочини неповнолітніх зменшилась, але незначно, - на 0,5 %.

Наведені дані свідчать про те, що злочинність серед неповнолітніх знаходиться на певному стабільному рівні.

2, 3. Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24 січня 1995 р. з наступними змінами, справи про злочини, вчинені неповнолітніми, повинні розглядатися спеціально уповноваженими суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог зазначеного Закону Верховним Судом України у листі N 9-121 від 26.09.2003 р. було запропоновано запровадити спеціалізацію суддів із розгляду справ про злочини, вчинені неповнолітніми, про що були повідомлені всі районні суди м. Києва.

Питання спеціалізації суддів із розгляду справ даної категорії контролювалося апеляційним судом м. Києва протягом всього періоду після вказаної дати. Із повідомлень місцевих судів убачається, що такі накази перевидаються з урахуванням навантаження та кількості суддів, що працюють у суді.

Проте і досі в Святошинському районному суді така спеціалізація так і не була запроваджена. Тут справи цієї категорії розглядають усі судді, які розглядають кримінальні справи.

Крім того, не всі місцеві суди м. Києва повною мірою приділяють увагу рекомендаціям, викладеним у наведеному вище листі. Головами місцевих судів, відповідно до їх повідомлень, були видані накази про запровадження спеціалізації із розгляду справ даної категорії, проте, як показало вивчення наданих для узагальнення справ, ці розпорядження не виконуються, справи розглядаються іншими суддями, ніж ті, що зазначені в наказі.

Так, згідно із наказом голови Дарницького районного суду м. Києва від 08.01.2010 р. без номера розгляд справ про злочини, вчинені неповнолітніми, покладений на суддю цього суду Щасну Т. В.

Проте серед вивчених чотирьох кримінальних справ щодо п'яти осіб, які надійшли до апеляційного суду м. Києва з Дарницького районного суду, жодна зі справ не розглядалася суддею Щасною Т. В. Справи розглядалися іншими суддями цього суду.

Аналогічна ситуація склалася і в Оболонському районному суді. Згідно із наказом голови суду N 267 від 13.10.2003 року спеціально уповноваженою на розгляд справ про злочини, вчинені неповнолітніми, було визначено суддю Мамонтову І. Ю. Проте справи цієї категорії розглядалися також суддями Камбуловим Д. Г., Девятко В. В., Тютюн Т. М., Жук О. В., Пруднік О. А., Майбоженко А. М., Швакач Ю. О., Ліщук Т. О.

Усе це свідчить про не досить серйозне ставлення до розгляду справ даної категорії, що впливає на якість та своєчасність розгляду цих справ.

4. Впродовж 2010 р. семінарські заняття із суддями, яким доручено розгляд справ вказаної категорії, із залученням фахівців у галузі педагогіки та психології, апеляційним судом м. Києва не проводились, проте проведення такого семінарського заняття заплановано на 2011 р.

5. За повідомленням місцевих судів м. Києва у 2010 р. при призначенні кримінальних справ даної категорії суддями додержувалися вимоги ст. 241, 256 КПК України.

Як правило, кримінальні справи цієї категорії до попереднього розгляду та до судового розгляду призначаються в межах строків, встановлених вказаними вище статтями.

Водночас при перевірці кримінальної справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду від 18 жовтня 2010 р. (головуючий суддя - Квасневська Н. Д.) про звільнення Гребініченка О. І., 1 серпня 1994 р. народження, від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України апеляційною інстанцією виявлено наступне.

Згідно з постановою підсудний 13 серпня 2010 р. приблизно о 13 год. 30 хв. на зупинці громадського транспорту в Деснянському районі м. Києва у невстановленої слідством особи незаконно без мети збуту придбав 5,3 грама наркотичного засобу - висушеного канабісу, який, зберігаючи при собі, громадським транспортом перевіз до Печерського району м. Києва і біля будинку N 6 по вулиці Заньковецької був затриманий працівниками міліції та доставлений до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де у нього був вилучений цей наркотичний засіб.

У судовому засіданні захисник неповнолітнього підсудного заявив клопотання про звільнення Гребініченка О. І. від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Задовольняючи це клопотання на підготовчій стадії судового розгляду справи, суддя обмежився викладенням змісту довідки з Центру духовної та соціально-психологічної реабілітації "Перемога" про те, що підсудний добровільно звернувся до лікувального закладу та з 14 жовтня по 17 жовтня 2010 р. пройшов курс психокорекції та лекційний курс з приводу хімічної залежності, а також зазначив, що Гребініченко О. І. злочин вчинив уперше, добровільно звернувся до лікувального закладу, пройшов курс лікування, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку в лікарів - психіатра та нарколога, щиро розкаявся у вчиненому.

Як убачається з ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 7 грудня 2010 р., ця постанова суду першої інстанції скасована, а справа повернута до того ж суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Однією з підстав скасування вказаної постанови стало порушення судом вимог ст. 254, 256, 286 КПК України.

Так, за даними протоколу попереднього розгляду справи, який відбувся 18 жовтня 2010 р. з винесенням відповідної постанови о 16 год. 14 хв., суд при призначенні справи до судового розгляду на цей же день о 16 год. 15 хв. урахував клопотання обвинуваченого.

У судовому засіданні, яке розпочалося о 16 год. 15 хв., на порушення вимог ст. 286 КПК України, судом не був з'ясований час вручення копії обвинувального висновку неповнолітньому підсудному та його законному представнику.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом порушені вимоги ст. 256 КПК України, згідно з якими справа до судового розгляду повинна призначатися не пізніше, зокрема, десяти діб з дня її попереднього розгляду, а не в цей же день, коли проводився її попередній розгляд, із забезпеченням виконання інших вимог процесуального закону, у тому числі вручення копії обвинувального висновку, згідно з вимогами ст. 254 КПК України не пізніше як за три доби до дня розгляду справи у суді, оскільки скорочення строку призначення справи до судового її розгляду законом не передбачено.

На думку судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва, така практика є неприпустимою, тим більше, коли підсудний по справі є неповнолітнім.

6. Тривалість часу розгляду кримінальних справ по суті кримінально-процесуальним законодавством не визначена, але відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Вказані вимоги узгоджуються також з положеннями п. 20.1 Мінімальних стандартних правил ООН ("Пекінські правила"), згідно з якими будь-яка справа неповнолітнього із самого початку повинна вестися швидко без непотрібних затримок.

Вивчення справ, що надійшли до апеляційного суду м. Києва, показало, що судами першої інстанції дотримуються вимоги про розумні строки розгляду справ цієї категорії по суті.

Серед 131 кримінальної справи, що перебували на вивченні, одна справа щодо неповнолітнього розглядалася судом першої інстанції більше двох років.

Так, кримінальна справа про обвинувачення Вольневича Д. О., 1991 р. народження, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, надійшла до Дарницького районного суду м. Києва 23 травня 2008 р. Справа нараховувала 2 томи. Попередній розгляд справи проведений 17 червня 2008 р. і справа була призначена до судового розгляду на 10 липня 2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що її розгляд фактично розпочався 21 серпня 2008 р., оскільки у призначені попередні дні 10 липня та 30 липня 2008 р. справа знімалася з розгляду, в зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі.

Зі змісту протоколу судового засідання убачається, що справа розглядалася один раз на місяць. Причинами перенесення розгляду були: неявка захисника в шість судових засідань, неявка свідків, недоставка підсудного через несвоєчасне направлення повідомлення до СІЗО про день і час розгляду справи, невиконання постанов суду про привід свідків. Слід зазначити, що по справі було призначено 26 судових засідань і лише в десяти з них по справі проводилося судове слідство, допитувалися підсудний, потерпіла, свідки, в тому числі додаткові, досліджувалися докази по справі.

Вирок щодо Вольневича Д. О. був постановлений судом 29 червня 2010 р. Згідно з вироком Вольневич Д. О. визнаний винним у тому, що він 20 грудня 2007 р. у період часу з 01 год. 30 хв. до 06 год. 30 хв. в квартирі N 55 по вул. Декабристів, 9-а в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив умисне вбивство Калайдової І. О. Після чого таємно викрав чуже майно на загальну суму 18842 грн. 80 коп.

Вольневич Д. О. за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України засуджений на 9 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2010 р. вирок суду першої інстанції залишений без змін.

Проте колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва не вжила заходів реагування щодо допущеної по даній справі тяганини та тривалості її розгляду.

7. При вирішенні питання про можливість призначення судового розгляду справи про злочини неповнолітніх суди перевіряють підстави взяття під варту неповнолітнього, оскільки відповідно до вимог ст. 434 КПК України затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках і лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки.

Відповідно до повідомлень районних судів м. Києва у 2010 р. випадків, коли б під час попереднього розгляду справи обраний щодо неповнолітнього обвинуваченого запобіжний захід змінювався на більш суворий, тобто взяття під варту, не було.

Як правило, запобіжні заходи щодо неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених обираються відповідно до вимог ст. 434, 436 КПК України залежно від наявності підстав і в порядку, що встановлені ст. 106, 148, 150, 155 і 157 КПК України.

8. Відповідно до вимог ст. 442 КПК України про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу в справах дітей та міліцію у справах дітей, а також вправі викликати в судове засідання представників служби у справах дітей та міліції у справах дітей.

Вимоги про повідомлення служби у справах дітей і міліції у справах дітей за законом є обов'язковими до виконання при розгляді судами справ про злочини, вчинені неповнолітніми.

Водночас вивчення наданих апеляційному суду справ свідчить про те, що в більшості випадків судами першої інстанції ці вимоги закону не дотримуються. Навіть тоді, коли в матеріалах справи наявні дані про перебування винної особи на обліку в цих органах.

Така практика зумовлена тим, що в судах першої інстанції не завжди дотримуються рекомендацій щодо розгляду справ даної категорії суддями, які визначені відповідно до спеціалізації для розгляду таких справ.

Ці недоліки є перешкодою для всебічного з'ясування даних про особу неповнолітнього, виявлення причин і умов, що призвели до вчинення злочину, та дослідження умов, у яких виховувалися чи навчалися неповнолітні.

9. Згідно з вимогами ст. 433 КПК України при розгляді справи про злочин, вчинений неповнолітнім, крім обставин, зазначених у ст. 64 КПК, з'ясовуються: вік неповнолітнього; стан здоров'я та загального розвитку; характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо); умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини, що негативно впливали на його виховання; вплив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність, а також його ставлення до вчиненого діяння.

Суди першої інстанції у випадку розгляду справи відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 299 КПК України, тобто тоді, коли дослідження доказів по справі не обмежується вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України, в основному з'ясовують вказані у ст. 433 КПК України обставини, зокрема вік неповнолітнього, його характеристику, в тому числі ставлення до навчання, праці, поведінку в побуті, умови життя і виховання, а також ставлення до вчиненого діяння, а також обставини вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, наслідки, які настали внаслідок його вчинення.

10. Під час вивчення справ, які надійшли до апеляційного суду м. Києва, випадків порушення права неповнолітніх підсудних на захист не виявлено.

Суди реально забезпечують неповнолітніх підсудних захисником відповідно до вимог ст. 45 КПК України.

11. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Суди першої інстанції дуже часто використовують норми вказаної статті й справи про злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі злочини, якщо підсудний визнає свою вину, розглядають за цими правилами.

Водночас питання про порядок дослідження доказів по справах про злочини, вчинені неповнолітніми, повинно вирішуватися з урахуванням інтелектуальних, психологічних та інших особливостей неповнолітніх, а докази стосовно обставин, визначених у ст. 433 КПК України, та інших даних про особу підсудного мають досліджуватися незалежно від того, чи оспорюються ці обставини.

Серед вивчених справ непоодинокі випадки, коли суди визнають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчиненого злочину, виходячи лише з того, що підсудний визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, й обмежуються лише дослідженням його характеристики з місця проживання, роботи чи навчання, даними про наявність чи відсутність судимостей, даними про перебування чи неперебування на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. При цьому поза увагою залишаються обставини, які стосуються умов життя та виховання неповнолітнього, обставини, що негативно впливали на його виховання, стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього підсудного.

Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 р. Літвінєнко Ю. В., 1992 р. народження, засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104 КК України Літвінєнко Ю. В. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Літвінєнко Ю. В. визнаний винним у тому, що він 26 травня 2010 р., перебуваючи в класі Київського військового ліцею імені І. Богуна, розташованого в м. Києві по бул. Л. Українки, 25, ліцеїстом якого він був, таємно викрав мобільний телефон "Нокіа - 5800" вартістю 3000 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Лайф" вартістю 10 грн., на рахунку якої було 20 грн., а всього майна на загальну суму 3030 грн.

Дана справа розглядалася судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України. Як убачається з протоколу судового засідання від 29 липня 2010 р., Літвінєнко Ю. В. був допитаний лише по обставинах вчиненого ним злочину. При цьому судом не були з'ясовані умови виховання та проживання неповнолітнього, обставини, що негативно впливали на його виховання. З матеріалів справи убачається, що він виховувався бабусею, 1938 р. народження, оскільки батько помер, коли йому було 6 років, а мати залишила його у бабусі й місце знаходження матері на теперішній час йому невідоме (протокол допиту як підозрюваного та як обвинуваченого). З 2006 р. він навчався спочатку в оздоровчому комплексі Київського військового ліцею ім. І. Богуна, а у 2008 р. був переведений на навчання до Київського військового ліцею ім. І. Богуна, в якому провчився до 2010 р.

Згідно із характеристикою, наданою командиром взводу, погодженою командиром роти 24 червня 2010 р., Літвінєнко Ю. В. характеризується виключно позитивно, але суд нікого з офіцерів-вихователів в судове засідання не викликав, про умови виховання та проживання неповнолітнього не з'ясовував.

Цілком слушною слід визнати практику, зокрема, Голосіївського районного суду, в якому справи про злочини неповнолітніх розглядаються відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 299 КПК України, що дає можливість з'ясувати всі обставини по справі, в тому числі передбачені ст. 433 КПК України.

12. Відповідно до вимог ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

За повідомленням районних судів м. Києва у 2010 р. щодо неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину та засуджених за вироком суду, застосовувалися такі основні види покарання:

- 56 неповнолітніх були засуджені до позбавлення волі;

- 141 засуджений був звільнений від відбування покарання з випробуванням;

- 3 неповнолітніх були засуджені до арешту;

- 2 неповнолітнім були призначені громадські роботи;

- 22 неповнолітніх були засуджені до штрафу.

Наведені вище дані свідчать про те, що судами першої інстанції найчастіше застосовується покарання у вигляді позбавлення волі та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, тоді як інші основні види покарання застосовуються вкрай рідко.

Суди під час розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх в основному дотримуються загальних засад призначення покарання, враховують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також інші обставини, в тому числі передбачені ст. 433 КПК України.

Крім того, суди при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк дотримуються вимог ст. 102 КК України.

13. Відповідно до повідомлень районних судів м. Києва у 2010 р. судами не постановлювалися окремі постанови (ухвали) в порядку ст. 232 КПК України щодо реагування на встановлені у справах факти порушення вимог закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину.

На нашу думку, таке положення склалося внаслідок того, що суди першої інстанції здебільшого розглядають справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, а тому причини й умови, що сприяли вчиненню злочину неповнолітнім, належно не досліджуються.

Лише по одній кримінальній справі по обвинуваченню неповнолітнього Семенюка Андрія Петровича, 1994 р. народження, який вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 р. засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75, 104, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки, винесено окрему постанову в порядку ст. 232 КПК України, згідно з якою Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації як органу опіки та піклування доручено влаштувати неповнолітнього Семенюка А. П., оскільки останній є сиротою, навчається у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зареєстрований в смт Малий Яблунець Ємільчанського району Житомирської області, не має постійного місця проживання у м. Києві та потребує влаштування.

Згідно з повідомленням Служби у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 17 грудня 2010 р., 1 грудня 2010 р. неповнолітнього Семенюка А. П. передано з Центру соціально-психологічної реабілітації МБО "Служба порятунку дітей" до Бердичівської спеціальної школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для подальшого навчання та проживання.

14. З постановленням вироків місцевими судами міста Києва у 2010 р. розглянуто кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, щодо 249 осіб, а у 2009 р. - щодо 231 особи. Таким чином, кількість кримінальних справ, по яких неповнолітні були засуджені, у 2010 р. порівняно з 2009 р. дещо збільшилася.

У 2010 р. в апеляційному провадженні перебувало 99 кримінальних справ щодо 218 осіб про злочини, вчинені неповнолітніми, в тому числі за апеляціями прокурора 54 справи.

З попереднього розгляду повернуто до районних судів 24 кримінальних справи щодо 50 осіб, з них 22 справи, по яких постановлено вироки.

Закрито апеляційне провадження в зв'язку з відмовою апелянта від своїх вимог у 4 справах щодо 6 осіб.

Всього за апеляціями учасників судового розгляду розглянуто в апеляційному порядку 96 справ щодо 209 осіб, в тому числі з перевіркою вироків та постанов 68 справ щодо 153 осіб, з яких по 32 справах щодо 72 осіб апеляції задоволені.

Всього у 2010 р. в апеляційному порядку було перевірено вироки по 49 справах щодо 117 осіб, які були постановлені по справах про злочини, вчинені неповнолітніми.

У 2009 р. в апеляційному порядку було перевірено вироки по 44 справах щодо 75 осіб.

У 2010 р. скасовано 11 вироків щодо 27 осіб, тоді як у 2009 р. було скасовано 7 вироків щодо 12 осіб.

Аналіз наведених даних свідчить про зниження якості розгляду справ даної категорії та постановлених по ним судових рішень у 2010 р.

У зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону в 2010 р. були скасовані вироки щодо 5 осіб (у 2009 р. було скасовано вироки щодо 4 осіб, у тому числі 1 вирок щодо 1 особи в зв'язку з порушенням права на захист).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

З підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону з урахуванням того, що судом першої інстанції не були дотримані вимоги ст. 334 КПК України щодо формулювання у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також у зв'язку з недопустимою натуралізацією обставин вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, що принижує гідність потерпілої особи, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2010 р. скасовано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 р., яким Петров М. О., 1993 р. народження, учень 2 курсу Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства, раніше не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; Дракін О. А., 1993 р. народження, учень 2 курсу Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства, раніше не судимий засуджений за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі; Оніщук Д. О., 1992 р. народження, з середньою освітою, раніше не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Враховуючи, що недопустима натуралізація опису обставин вчиненого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності, що унеможливлює публічне оголошення, була допущена при пред'явленні обвинувачення неповнолітнім та при складанні обвинувального висновку, справа була повернута прокурору на додаткове розслідування.

З підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, прав потерпілої від злочину особи, яка не була належно повідомлена про час, місце і день слухання справи судом першої інстанції, участі в розгляді справи не брала, чим були порушені вимоги ст. 267 КПК України, і на цьому наполягала в засіданні апеляційної інстанції та оспорювала правильність призначеного засудженим покарання, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2010 р. був скасований з направленням на новий судовий розгляд вирок Печерського районного суду м. Києва 2010 року, яким були засуджені: Проценко В. А., 9 листопада 1992 р. народження, студент 2 курсу КВПУД, раніше не судимий, за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, та Бардадим А. М., 25 вересня 1993 року народження, студент 2 курсу КВПУД, раніше не судимий, за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду Проценко В. А. та Бардадим А. М. 2010 р. приблизно о 21 год. 40 хв., знаходячись по вул. Сорочинська, 2 в м. Києві, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном вчинили розбійний напад на потерпілу Содель О. В., в ході якого із погрозою застосування пневматичного пістолета, який потерпіла сприймала як вогнепальну зброю, приставивши пістолет до її правої скроні, заволоділи її майном на загальну суму 3155 грн. 20 коп.

Скасовуючи даний вирок за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, та повертаючи його на новий судовий розгляд, апеляційний суд також зазначив, що в разі доведеності вини Проценка В. А. та Бардадима А. М. в пред'явленому їм обвинуваченні, з урахуванням обставин вчинення злочину, який належить до тяжких, призначене судом покарання із застосуванням ст. 104, 76 КК України, слід визнати м'яким.

Як зазначено у статистичних даних, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеня тяжкості злочину та особі засудженого у 2010 р. було скасовано вирок щодо 1 особи (по 1 справі). З цієї ж підстави у 2009 р. також був скасований лише один вирок щодо 1 особи.

Проте, вивчивши практику постановлення апеляційним судом вироків у 2010 р., з'ясовано, що 18 жовтня 2010 р. колегією суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва було скасовано вирок Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2010 р. у частині призначення покарання засудженому Гуку С. Е., 1984 р. народження, та постановлено новий вирок, яким йому за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі та на підставі ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Київської області від 21 лютого 2007 р. у вигляді 1 місяця позбавлення волі й остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у вигляді 1 року 2 місяців позбавлення волі.

Цей же вирок щодо інших осіб, у тому числі щодо неповнолітнього Чудова Є. В., 1992 р. народження, засудженого за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ст. 76 КК України, ніким не оскаржувався, а тому в апеляційному порядку не переглядався.

З підстав неправильного застосування кримінального закону відповідно до вимог ст. 371 КПК України ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2010 р. було скасовано з направленням на новий судовий розгляд вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 6 вересня 2010 р.

Цим вироком Сак Денис Володимирович, 1992 р. народження, з середньою освітою, не працюючий, раніше судимий 27 квітня 2009 р. Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком 2 роки, засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 304 КК України - на 4 роки позбавлення волі та за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Макаренко О. О. 1993 р. народження, з середньою освітою, не працюючий, мешканець с. Мала Токмака Оріхівського району Запорізької області, раніше не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна, та на підставі ст. 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Згідно з вироком суду Сака Д. В. та Макаренка О. О. визнано винними у тому, що вони за попередньою змовою 31.05.2010 р. приблизно о першій годині ночі, знаходячись біля буд. N 6-а по вул. Червоногвардійській в м. Києві, маючи при собі ключі від замка запалення та дверей, якими вони заволоділи напередодні, незаконно заволоділи пошкодженим автомобілем "ВАЗ 2107" державний номерний знак 230-50 КХ вартістю 8 тисяч гривень, що належав Астапенкову В. М., після чого залишили цей автомобіль в парковій зоні між станціями метро "Чернігівська" та "Лісова" в м. Києві.

2 червня 2010 р. приблизно о першій годині ночі Сак Д. В. та Макаренко О. О. прийшли до місця, де залишили вказаний автомобіль, та при огляді виявили відсутність акумулятора. В зв'язку з цим Сак Д. В. та Макаренко О. О. відкотили автомобіль до буд. 31/10 по вул. Червоноткацькій в м. Києві, де його і залишили. Незабаром Сак Д. В. та Макаренко О. О. були затримані.

Сак Д. В. визнаний також винним у тому, що він 31 травня 2010 р. приблизно о першій годині ночі, достовірно знаючи, що Макаренко О. О. не досяг повноліття, запропонував останньому вчинити злочин, на що Макаренко О. О. погодився, тобто втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність.

Скасовуючи вказаний вирок, колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції, призначивши Саку Д. В. покарання за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 304 КК України та на підставі ст. 70 КК України, не розглянув питання про призначення Саку Д. В. покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, що є обов'язковим, а апеляційний суд позбавлений можливості вирішити його самостійно при розгляді апеляції. Крім того, суд першої інстанції, розглянувши справу за обвинуваченням Сака Д. В. за ч. 1 ст. 304 КК України і зробивши у мотивувальній частині вироку висновок про вчинення ним саме цього злочину, в резолютивній частині зазначив, що Сак Д. В. засуджується за злочин, передбачений ч. 2 ст. 304 КК України, тобто фактично він засуджений за злочин, у вчиненні якого він не звинувачувався.

Колегія суддів також дійшла висновку, що в разі скасування вироку щодо Сака Д. В. будуть порушені вимоги ст. 26 КПК України, оскільки його дії та дії Макаренка О. О. взаємозв'язані, а тому прийняла рішення про скасування даного вироку щодо обох засуджених.

У зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2010 р. скасовано з направленням на новий судовий розгляд в іншому складі суддів вирок Дніпровського районного суду від 14 грудня 2009 р., яким засуджені: Гордієнко Гліб Андрійович, 1993 р. народження, з незакінченою середньою освітою, не працюючий, раніше не судимий, мешканець м. Києва, за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього певних обов'язків; Стадницька Ангеліна Петрівна, 1993 р. народження, з неповною середньою освітою, не працююча, мешканка м. Києва, раніше не судима - за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75, 104, 76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї певних обов'язків; Черниш І. В., 1991 р. народження, з неповною середньою освітою, не працюючий, мешканець м. Києва, раніше судимий 5 грудня 2008 р. Дніпровським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75, 104, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки, - засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, а відповідно до вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно йому призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи своє рішення про необхідність скасування вироку, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції недостатньо перевірені посилання засудженого Черниша І. В. на його непричетність до вчинення злочину та обмову його з боку Гордієнка Г. А. і Стадницької А. П., на чому наполягав і Гордієнко Г. А., а, враховуючи, що усунути відзначену неповноту в засіданні апеляційної інстанції неможливо, вказав, що така неповнота може бути усунута в ході нового судового розгляду справи, в тому числі, у разі необхідності, за допомогою ст. 3151 КПК України.

Досі проблематичним залишається питання про вирішення цивільного позову в справах про злочини неповнолітніх.

Відповідно до вимог ст. 1179 ЦК України неповнолітній у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах; лише в разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, остання відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його батьками (усиновлювачами), піклувальником чи закладом, який за законом здійснює функції піклувальника, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. В таких випадках зазначені особи можуть визнаватися цивільними відповідачами.

З підстав неправильного вирішення цивільного позову апеляційним судом було скасовано вироки щодо 5 осіб.

Так, ухвалою судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2010 р. в частині вирішення цивільного позову скасовано вирок Дніпровського районного суду від 11 травня 2010 р., яким Бойчук Вадим Іванович, 1994 р. народження, учень СЗШ N 204, раніше не судимий, засуджений за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 місяць арешту за те, що 29 травня 2009 р. приблизно о 15 год., знаходячись в парку культури та відпочинку "Перемога" в м. Києві, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, висловлювався брутальною лайкою на адресу Міхліна М. М., після чого наніс йому декілька ударів руками в щелепу та штовхнув, від чого той упав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, Бойчук В. І. почав наносити удари ногами по обличчю Міхліна М. М., від чого останній втратив свідомість, а Бойчук В. І. зник з місця вчинення злочину, завдавши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

За вироком суду постановлено стягнути з Бойчука В. І. на користь Міхліна М. М. 53717 грн. 66 коп. матеріальної шкоди та 9000 грн. моральної шкоди.

Скасовуючи цей вирок у частині вирішення цивільного позову, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не дотримано вимог закону щодо з'ясування характеру і розміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявності причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Суд обмежився лише посиланням на обґрунтованість вимог потерпілого і не вказав мотивів прийнятого рішення із зазначенням доказів, якими це підтверджується, не навів відповідних розрахунків сум матеріальної шкоди та обставин, із яких він виходив при визначенні грошового відшкодування моральної шкоди.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не дотримано вимог закону про цивільно-правову відповідальність батьків неповнолітнього засудженого за заподіяну ним шкоду - вони не визнані цивільними відповідачами по справі, права їм не роз'яснювалися, в дебатах участі не брали.

Згідно із статистичними даними, у 2010 р. за результатами перегляду апеляційним судом вироків місцевих судів у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, з різних підстав було змінено вироки щодо 26 осіб. Показник змінених вироків порівняно з 2009 р. не змінився, проте у відсотковому значенні щодо кількості засуджених неповнолітніх зменшився з 11,26 % до 10,44 %.

У зв'язку з пом'якшенням покарання змінено вироки щодо 5 осіб.

Так, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2010 р. змінено вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 7 липня 2009 р., яким засуджені: Стеблов В. В., 1992 р. народження, учень середньої школи села Олександрівка Добровеличківського району Кіровоградської області, не судимий, - за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна; Денисенко О. Т., 1986 р. народження, з середньою освітою, не судимий, - за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; Хомяков І. М., 1989 р. народження, з середньою освітою, не працюючий, мешканець села Олександрівка Добровеличківського району Кіровоградської області, - за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду Стеблов В. В., Денисенко О. Т. та Хомяков І. М. визнані винними у вчиненні 24.08.2008 р. приблизно о 1 годині ночі біля буд. N 5 по вул. Освіти в м. Києві за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих Васютіна Д. В. та Євсєєва Є. П., яка виразилася у застосуванні Хомяковим І. М. ножа, і заволоділи майном потерпілих: фотоапаратом "Кодак", що для потерпілого Васютіна Д. В. матеріальної цінності не представляв, та мобільним телефоном "Нокіа 3510i" з сім-карткою і грошима на рахунку на загальну суму 1000 грн., що належав Євсєєву Є. П., а також мобільним телефоном "Самсунг X600" з сім-картою і грошима на рахунку на загальну суму 216 грн., який належав Грицанчуку В. О.

Змінюючи вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції при призначенні покарання Стеблову В. В. і Денисенку О. Т. не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчиненого злочину, які з урахуванням даних про їх особу дають підстави для призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Так, суд щодо Стеблова В. В. урахував обставину, що пом'якшує покарання, вчинення злочину неповнолітнім, що відповідає матеріалам справи. Проте судом не враховано як обставину, що пом'якшує покарання, добровільне відшкодування завданої шкоди, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою потерпілого Грицанчука В. В. про відшкодування йому шкоди матір'ю засудженого і про відсутність у нього будь-яких претензій до Стеблова В. В. З показань потерпілого Євсєєва Є. П. убачається, що і він претензій матеріального характеру до Стеблова В. В. не має.

З огляду на викладене колегія суддів судової палати у кримінальних справах визнала обставиною, що пом'якшує покарання, добровільне відшкодування завданої шкоди.

За наявності двох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу Стеблова В. В., який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, злочин вчинив у неповнолітньому віці, його ролі у вчиненому злочині, наслідків вчиненого злочину, колегія суддів судової палати дійшла висновку про необхідність пом'якшення Стеблову В. В. покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, застосувавши норми ст. 69 КК України, та пом'якшила призначене йому покарання до 5 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2010 р. змінено вирок Солом'янського районного суду від 23 березня 2010 р., яким засуджені: Поздєєв Є. Ю., 1982 р. народження, не одружений, не працюючий, мешканець м. Кременчука Полтавської області, раніше не судимий, - за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304, ст. 70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; Кононенко П. В., 1991 р. народження, учень ВПУ N 7 м. Кременчука, мешканець м. Кременчука Полтавської області, раніше не судимий, - за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі.

На користь Могили Т. В. із засудженого солідарно стягнуто матеріальну шкоду в сумі 3240 грн.

Згідно з вироком суду Кононенко П. В. та Поздєєв Є. Ю. 13 лютого 2009 р. за попередньою змовою між собою, перебуваючи в квартирі N 5 по вул. Волгоградській, 1 в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на потерпілу Могилу Т. В., поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, а саме з погрозою застосування пістолета, заволоділи її майном на загальну суму 3240 грн.

Поздєєв Є. Ю. за вироком суду визнаний також винним у втягненні неповнолітнього Кононенка П. В. у злочинну діяльність.

Змінюючи цей вирок щодо Кононенка П. В., колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції при призначенні покарання останньому правомірно визнав вчинення ним злочину у неповнолітньому віці обставиною, що пом'якшує покарання, проте не врахував, що Кононенком П. В. при вчиненні злочину виконані менші за обсягом злочинні дії, що він раніше не судимий, є учнем Вищого професійного училища N 7 м. Кременчука. На думку колегії, вказані дані про особу Кононенка П. В. можуть бути враховані як декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, тому апеляційна інстанція дійшла висновку про можливість застосування норм ст. 69 КК України, зменшивши строк позбавлення волі до 5 років, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням з максимальним іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Вивчення справ показало, що судами першої інстанції досі допускаються помилки при визначенні тривалості іспитового строку щодо неповнолітніх засуджених, які звільняються від відбування покарання з випробуванням, а також відносно встановлення виду кримінально-виправної установи, де особа має відбувати покарання у вигляді позбавлення волі.

Так, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2010 р. змінено вирок Печерського районного суду м. Києва від 1 березня 2010 р., яким засуджені: Горський М. А. 1990 р. народження, студент 3-го курсу Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, раніше не судимий - за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього певних обов'язків; Агабекян А. Х. 1992 р. народження, студент 1-го курсу Професійного ліцею моди Київської академії перукарського мистецтва, раніше не судимий, - за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104, 76 КК України з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього певних обов'язків.

За вироком суду першої інстанції Горський М. А. та Агабекян А. Х. визнані винними в тому, що 5 червня 2009 р. приблизно о 5 год. 50 хв., знаходячись біля будинку N 12 по вул. Панаса Мирного в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою між собою, вчинили напад на Троянського Ю. О. із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я останнього, а саме: Агабекян А. Х. кинув пляшку з-під пива в бік Троянського Ю. О., поціливши йому в голову, а Горський М. А., в свою чергу, підійшов до Троянського Ю. О. та наніс удар пляшкою по голові. Агабекян А. Х., скориставшись тим, що Троянський Ю. О. відволік свою увагу на Горського М. А., заволодів піцою, що належить ФОП Лейчкіс О. В., вартістю 132 грн. 70 коп., після чого з місця вчинення злочину зникли.

Визнавши обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо визначення виду та розміру покарання, призначеного Горському М. А. та Агабекяну А. Х., висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання з випробуванням, колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції, пославшись на ст. 104 КК України, якою визначається термін іспитового строку від 1 до 2 років для неповнолітніх у разі звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України, безпідставно визначив Агабекяну А. Х. термін іспитового строку в 3 роки і зменшила цей строк до 2 років, оскільки Агабекян А. Х. є неповнолітнім.

Вироком Святошинського районного суду від 22 березня 2010 р. засуджені: Бондарчук Є. В. 1993 р. народження, мешканець м. Києва, учень 2 курсу Київського професійного ліцею "Авіант", раніше не судимий, - за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі й на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; Пелих В. В. 26 червня 1993 року народження, учень 2 курсу Київського вищого професійно-технічного училища, раніше судимий 1 вересня 2009 р. Голосіївським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком 2 роки, - за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого за попереднім вироком покарання остаточно йому призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі у кримінально-виховній установі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 7 вересня 2010 р. даний вирок суду змінений в частині вирішення цивільного позову - зменшена сума стягнення із законних представників засуджених на користь потерпілого з 22790 грн. до 420 грн., а також виключено з резолютивної частини вироку вказівку суду про вид колонії - кримінально-виховної установи, в якій засуджений Пелих В. В. повинен відбувати призначене йому покарання, зазначивши, що за чинним законодавством визначення виду установи, в яких засуджені відбувають покарання, покладено не на суд, а на органи виконання покарання.

Порівняльний аналіз наведених вище даних дає підстави зробити висновок про те, що у 2010 р. кількість справ про злочини, вчинені неповнолітніми, дещо збільшилася порівняно з 2009 р., також збільшилася кількість оскаржуваних в апеляційному порядку вироків, але погіршилась якість розгляду справ даної категорії.

15. Водночас протягом 2010 р. апеляційною інстанцією з метою попередження помилок при розгляді даної категорії справ та усунення недоліків при розгляді справ про злочини, вчинені неповнолітніми, крім обговорення на нараді з головами місцевих судів м. Києва, аналізу розгляду справ цієї категорії у 2009 р., інших заходів не проводилось, окремі ухвали з цього питання не постановлювалися.

Таким чином, можна зробити висновок, що в більшості випадків допущені порушення та помилки при розгляді справ про злочини, вчинені неповнолітніми, пояснюються неуважним ставленням суддів до розгляду справ даної категорії.

Крім того, не всі місцеві суди м. Києва повною мірою приділяють увагу рекомендаціям, викладеним у листі заступника голови Верховного Суду України N 9-121 від 26.09.2003 р., відповідно до якого було запропоновано запровадити спеціалізацію суддів із розгляду справ щодо злочинів, учинених неповнолітніми. Головами місцевих судів, відповідно до їх повідомлень, були видані відповідні розпорядження, проте, як показало вивчення справ даної категорії, ці розпорядження не виконуються, в деяких судах спеціалізація не застосовується.

Стан розгляду в 2010 р. справ про злочини, вчинені неповнолітніми, свідчить про те, що місцевими судами м. Києва, незважаючи на певні позитивні тенденції, повною мірою не забезпечується якісний розгляд даної категорії справ, а апеляційною інстанцією не вживається достатніх, передбачених законом заходів для належного їх розгляду.

Пропозиції:

1) Узагальнення направити до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

2) Обговорити на оперативній нараді суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва виявлені під час проведення узагальнення недоліки в роботі місцевих судів та апеляційного суду м. Києва.

3) Звернути увагу голів районних судів на необхідність дотримання наказів та розпоряджень про запровадження спеціалізації при розгляді кримінальних справ про злочини неповнолітніх.

4) Суддям судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва при розгляді справ про злочини, вчинені неповнолітніми, в апеляційному порядку в кожному випадку зміни чи скасування судового рішення реагувати на допущені помилки відповідними процесуальними документами.

5) В другому півріччі 2011 р. провести додаткові семінарські заняття із суддями, які розглядають справи про злочини, вчинені неповнолітніми, в тому числі із залученням спеціалістів у галузі підліткової психології та педагогів.

 

Суддя судової палати
у кримінальних справах
апеляційного суду м. Києва

Л. Б. Боголюбська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали